Старше за піраміди та Стоунхендж «місце сили». Таємниці Кам’яної Могили.
Що таке Кам’яна Могила? Як цей об’єкт визначають науковці, а як знавці «місць сили»? Який вік наскельних зображень, які залишили у гротах стародавні люди? Та чому люди з усього світу їздять доторкнутися до каменів The Stone Tomb? Про це у день літнього сонцестояння Радіо Свобода розпитало Ірину Лобанову, головного зберігача фондів музею Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила».
– Кам’яна Могила, або The Stone Tomb – унікальна пам’ятка геології та археології світового значення, розташована у Запорізькій області неподалік Мелітополя. Ви їдете українським степом і раптом перед бачите пагорб,схожий на могилу, обкладену велетенськими каменями. Камені ці химерної форми, вони лежать на «подушці» із жовтого піску, що іскриться золотом під промінням сонця.
Перед вами – мов на долоні степу – височенний пісковиковий пагорб, за яким ледь видно верхівки дерев. У його гротах і печерах є тисячі петрогліфів – наскельних малюнків стародавніх людей, які жили та кочували в приазовських степах багато тисячоліть тому.
Це єдине місце у світі, де на невеликій площі зосереджені малюнки, датовані настільки широким історичним діапазоном: від епохи пізнього палеоліту до середньовіччя (20-16 тисячоліття до н.е. – 11-13 століття н.е).
Наскельні малюнки стародавніх людей на каменях Кам’яної Могили.
Люди, які жили тут, назвали пагорб Кам’яною Могилою.
Чому могилою? Бо, очевидно, для стародавніх мисливців, скотарів та землеробів високі насипи у степу – це могили пращурів. Втім, в Україні «могилами», згадайте Шевченка, називають і усі великі пагорби, у яких навіть ніхто ніколи не був похований.
Учені вважають Кам’яну Могилу природним утворенням. Вони кажуть, що коли 14-12 мільйонів років тому тут було Сарматське море, яке займало територію сучасних Чорного, Азовського та Каспійського морів, тут була пісковикова мілина. Море пішло, запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, які містили залізо та марганець. Згодом тут утворилася впадини річки пра-Молочної, води якої проходили вглиб землі, а оксиди заліза та марганцю виходили на поверхню, утворюючи кам’янисту породу.
Так поступово виник на цьому місці пісковиковий моноліт. У період танення Дніпровського льодовика на півночі «велика вода», стікаючи на південь, утворила долини річок. Внаслідок природного поглиблення русла річки Молочної величезний острів опинився на поверхні долини. Під дією води та вітру первинний щит піщаника розколовся, а його уламки сповзли по піску – виник своєрідний кам’яний пагорб.
Камені Кам’яної Могили на золотавому піску, Запорізька область. 18 червня 2018 року.
З часом, під дією вітру та води, плити набули дивовижних форм та обрисів. Сьогодні на багатьох з них можна побачити відбитки молюсків Сарматського моря. Однак це не хаотичне нагромадження плит, а кам’яний панцир, у якому утворилися гроти та печери, які виявилися дуже зручними для стародавніх людей і для здійснення ними обрядів своїх древніх культів.
– Окрім наукової, є й інші точки зору на Кам’яну Могилу. Сьогодні день літнього сонцестояння, день, особливий для язичників та представників багатьох релігійно-філософських течій. Як знавці «місць сили» визначають The Stone Tomb?
– Так, справді, багато людей вважають Кам’яну Могилу «місцем сили» і відчувають її потужну енергетику. Сюди приїжджають отримати зцілення, загадати бажання, зарядитися позитивними емоціями. Представники різноманітних енергетичних практик, язичники, уфологи, біоенергетики – усі вважають це місце «своїм», таким, «що надає силу».
Кам’яна Могила, грот.
Що таке Кам’яна Могила? Як цей об’єкт визначають науковці, а як знавці «місць сили»? Який вік наскельних зображень, які залишили у гротах стародавні люди? Та чому люди з усього світу їздять доторкнутися до каменів The Stone Tomb? Про це у день літнього сонцестояння Радіо Свобода розпитало Ірину Лобанову, головного зберігача фондів музею Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила».
– Кам’яна Могила, або The Stone Tomb – унікальна пам’ятка геології та археології світового значення, розташована у Запорізькій області неподалік Мелітополя. Ви їдете українським степом і раптом перед бачите пагорб,схожий на могилу, обкладену велетенськими каменями. Камені ці химерної форми, вони лежать на «подушці» із жовтого піску, що іскриться золотом під промінням сонця.
Перед вами – мов на долоні степу – височенний пісковиковий пагорб, за яким ледь видно верхівки дерев. У його гротах і печерах є тисячі петрогліфів – наскельних малюнків стародавніх людей, які жили та кочували в приазовських степах багато тисячоліть тому.
Це єдине місце у світі, де на невеликій площі зосереджені малюнки, датовані настільки широким історичним діапазоном: від епохи пізнього палеоліту до середньовіччя (20-16 тисячоліття до н.е. – 11-13 століття н.е).
Наскельні малюнки стародавніх людей на каменях Кам’яної Могили.
Люди, які жили тут, назвали пагорб Кам’яною Могилою.
Чому могилою? Бо, очевидно, для стародавніх мисливців, скотарів та землеробів високі насипи у степу – це могили пращурів. Втім, в Україні «могилами», згадайте Шевченка, називають і усі великі пагорби, у яких навіть ніхто ніколи не був похований.
Учені вважають Кам’яну Могилу природним утворенням. Вони кажуть, що коли 14-12 мільйонів років тому тут було Сарматське море, яке займало територію сучасних Чорного, Азовського та Каспійського морів, тут була пісковикова мілина. Море пішло, запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, які містили залізо та марганець. Згодом тут утворилася впадини річки пра-Молочної, води якої проходили вглиб землі, а оксиди заліза та марганцю виходили на поверхню, утворюючи кам’янисту породу.
Так поступово виник на цьому місці пісковиковий моноліт. У період танення Дніпровського льодовика на півночі «велика вода», стікаючи на південь, утворила долини річок. Внаслідок природного поглиблення русла річки Молочної величезний острів опинився на поверхні долини. Під дією води та вітру первинний щит піщаника розколовся, а його уламки сповзли по піску – виник своєрідний кам’яний пагорб.
Камені Кам’яної Могили на золотавому піску, Запорізька область. 18 червня 2018 року.
З часом, під дією вітру та води, плити набули дивовижних форм та обрисів. Сьогодні на багатьох з них можна побачити відбитки молюсків Сарматського моря. Однак це не хаотичне нагромадження плит, а кам’яний панцир, у якому утворилися гроти та печери, які виявилися дуже зручними для стародавніх людей і для здійснення ними обрядів своїх древніх культів.
– Окрім наукової, є й інші точки зору на Кам’яну Могилу. Сьогодні день літнього сонцестояння, день, особливий для язичників та представників багатьох релігійно-філософських течій. Як знавці «місць сили» визначають The Stone Tomb?
– Так, справді, багато людей вважають Кам’яну Могилу «місцем сили» і відчувають її потужну енергетику. Сюди приїжджають отримати зцілення, загадати бажання, зарядитися позитивними емоціями. Представники різноманітних енергетичних практик, язичники, уфологи, біоенергетики – усі вважають це місце «своїм», таким, «що надає силу».
Кам’яна Могила, грот.