Форум
«Жива» вода.
Споконвіку наш народ прагнув знайти універсальні ліки широкого спектра дії («Живу» воду) як профілактичний і надійний засіб для пильнування доброго здоров’я та його відновлення. Не будемо наводити численних епізодів з казок та легенд: які тварини чи істоти приносять цю воду і як вона миттєво діє на людину. Підемо спокійним і розважним шляхом аналізу та синтезу, спираючись на рамена наріжного каменя народної мудрості й здорового глузду.
Отже, вода. Рідина, хімічна формула Н2О. Її годиться шукати не в забутій криниці, не в гнилому драговинні, а в джерелі, яке постійно вирує. Бо рух – це вічність, це життя. Але ця вода ще далеко не та, яка нас цікавить. Це, сучасною мовою, лише каркас, арматура, сировина, з якою ще доведеться довго й натужно працювати. Цю воду ще потрібно «приручити», бо вона вийшла з темних нутрощів землі, де є багато злих духів, смертельно небезпечних для всього живого, що має тіло і душу. Піддати її характерництву, чи, по – сучасному, екстрасенсориці, впливам струмів, замовлянням, провести водосвяття з допомогою давньоукраїнського божества Ордани. Ор – бог світла, а Дана - богиня води. Не годиться їх сплутувати з християнським водохрещем Іордань (Йордань), бо воно надто недавно з’явилось на історичних шляхах наших пращурів.
Зберігати воду найкраще в дубовій цеберці чи барилі. Ще одна доцільна гадка, адже дубильні речовини, розчиняючись у воді, роблять її бактерицидною, ба, навіть вірусоцидною.
Український художник Порфірій Денисович Мартинович вважав, що наш народ має свою національну «Іліаду» та «Одісею», і все своє трагічне творче життя сподівався знайти й записати від старих людей тексти епосу та рецепти «живої» води. Десятки та сотні знахарів, відьом, ворожбитів, схимників шукали її уже готову чи творили її компоненти у місячні ночі, години сонячного затемнення, на молодику, в ніч на Івана Купайла тощо. А вода ця існувала споконвіку на українській землі, лише не в готовому вигляді, а в окремих складових компонентах.
Міфопоетична свідомість нашого народу має глибоку структуровану природу. У матрицях ДНК вона програмує світославлення, світотворення, призначення людини на землі й призначення «живої» води.
Вода повинна оберігати людину, її житло, тварин, лани та городи від злих духів. Якщо злі духи – інфекційні недуги, то ця вода повинна бути (переносимо поняття на сучасний рівень) бактерицидною та бактеріостатичною.
Вода повинна повертати здоров’я людині, забране в неї злими силами: чортами, відьмами, поганими людьми, поганими харчами, отрутами, лихими явищами природи. Повертати здоров’я внутрішнє, оте, що оком не побачиш, й зовнішнє, яке проступається у шкірних захворюваннях: діатезах, нейродермітах, екземах, лишаях тощо.
Отже, вода повинна мати кілька іпостасей: для зовнішнього застосування та внутрішнього вживання.
Для зовнішнього – це примочки, купелі, обливання. Для внутрішнього вживання – краплі, рідини, власне, відвари та настої, освячені з замовлянням уже для певного і спрямованого застосування.
Багато внутрішніх недуг проявляються загальними ознаками: значна блідість шкіри та слизових оболонок, загальне нездужання, кволість, особливо при хронічних токсичних захворюваннях, зв’язаних з анеміями різноманітної природи.
Завдання «живої» води й полягає у тому, щоб повернути сили людині, відновити природну свіжість шкіри, бадьорість тіла і душі. Ось тут до джерельної води ( як сировини чи розчинника), що зазнала впливу слова й біострумів людини, пройшла освячення за ритуалами парного праукраїнського божества Ордани, додаються наші правічні лікарські рослини, знані народом ще з трипільської та черняхівської доби. Якщо їх звести до певного складу і систематизувати, то це найвірогідніше може бути відвар такого складу:
Корені цикорію дикого 200 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Плоди глоду колючого 100 г
Кореневища пирію повзучого 100 г
Листки подорожника великого 100 г
Листки кропиви дводомної 100 г
Трава кропиви собачої серцевої 100 г
Трава медунки лікарської 100 г
Корені з кореневищами синюхи блакитної 100 г.
Суміш подрібнюють, розмішують. Для лікування беруть 2 столові ложки, заливають склянкою води (200 мл), кип’ятять на малому вогні 5 хв. І настоюють 4 години. П’ють по 50 мл 3 рази на день за 30 хв. До їди.
Ця «жива» вода показана при захворюваннях шлунку (анацидні та гіпоацидні гастрити), печінки, підшлункової залози. Для стимуляції кровотворення при анеміях, в тому числі й радіонуклідної природи. При шкірних захворюваннях готують купелі. Беруть 200-300 г суміші на 3 л води, кип’ятять 5 хв, настоюють 2 години й доливають до купелі, яку витримують 15-20 хвилин.
А тепер глянемо на цей узвар зором сучасного лікаря. Фармакологічно активні речовини лікарських рослин сприяють нормалізації діяльності печінки, підшлункової залози, кровотворенню (медунка, кропива дводомна, подорожник, плоди шипшини), заспокоюють нервову систему, себто душу (цикорій, собача кропива серцева, глід, синюха); сприятливо впливають на загальний обмін речовин. А якщо ця джерельна вода зберігалася у новеньких дубових барильцях, то їй практично не страшні патогенний стрептокок, стафілокок, сальмонели, бактерії дизентерії та черевного тифу.
Належить ще зупинитися тут на розгляді препаратів «Есенціале» та «Крапель Береша», які своїм хімічним складом можуть хоч віддалено, але нагадувати ту живу воду, про яку мріяли наші далекі пращури. Але наша жива вода вельми на часі й може бути приготована на кожному сільському обійсті.
Інулін, пектини, леткілії, поліненасичені жирні кислоти, мікроелементи: залізо, молібден, цирконій, кобальт, селен, токофероли стимулюють імунну систему, зв’язують і виводять з організму радіонукліди, наслані нам (якщо йти за народними віруваннями) як найстрашніше прокляття XX століття найлютішими й найчорнішими злими силами нашої багатостраждальної та знедоленої Землі – Матінки.
Євген Товстуха
Лікувальна магія українців.