Мальва - берегиня української оселі. Легенда про мальву.

Мальва - берегиня української оселі. Легенда про мальву.

Мальва - символ любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати.

Уособлює духовне коріння людини, її вірність духовній спадщині предків.
Чи не найбільш поширеною та улюбленою в Україні здавна вважали рожу рожеву, або мальву.

Мальва - давня і надійна берегиня будинку.

Народні повір'я свідчать, що добрі душі предків поселяються на мальві та охороняють мешканців оселі.

А ще ця квітка дуже гарна, тому невипадково мальви найрізноманітніших забарвлень здавна прикрашали українські садиби.
Не було села, а в ньому хати, де б не росли під вікнами мальви – прекрасні обереги нашої духовної спадщини.

Всім, хто вирушав у далеку-далеку дорогу, ці квіти нагадували:

там земля мила, де мати родила!
Мальви — рослини, що були одні з перших описані в літературі.

Горацій згадував їх як компонент свого харчування, описуючи досить коротко:

«Для мене харчем є маслини, цикорій та мальви».

Перекладена лордом Монбоддо антична епіграма згадує мальву як рослину, що висаджується на могилах з огляду на повір'я про те, що мерці можуть ними харчуватись.

Легенда про мальву.

Давно те діялось. Важко жилося людям на нашій славній Україні. Багато ворогів зазіхало на її багаті землі.
То кримчаки налітали, то поляки, то турки.
Грабували, забирали в рабство, полювали за красунями, котрих згодом продавали.
Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою.
А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю.
Та сили були нерівні.
Порубали його вороги, накинули аркан на шию дружині та потягли за собою. Тільки доньці Мальві вдалося сховатися.
Люди шанували дівчинку за те, що зналася на усякому зіллі та лікувала травами.
Ту науку перейняла від матері, а батько її ще змалечку навчив вояцькому ремеслу. Не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки.
Вродлива, горда Мальва наводила жах на ворогів.
П’ять корів обіцяли тому, хто видасть її.
Якось в осінню негоду прийшла обігрітися до козака Нагнибіди.
Та запроданець виказав дівчину.
Порубали її на шматки та й розкидали на всі боки.
І розрослося чудове зілля, яке односельці називали Мальвою.
А село, де росла і жила красуня, назвали Мальвині Граблі.
Добре пам’ятали люди, як вона граблями вбивала бусурманів.
Біля кожної хати ростуть мальви.
Це пам’ять про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край, свій народ і віддала за нього своє життя.

Заснули мальви біля хати,
Їх місяць вийшов колихати.
І тільки мати не засне,
Мати не засне, —
Жде вона мене.
І тільки мати не засне,
Мати не засне, —
Жде вона мене.

О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла
І кров'ю зацвіла.

Не плач же, мамо, ти ж бо не одна,
Багато мальв насіяла війна.
Вони шепочуть для тебе восени:
— Засни, засни, засни, засни.

У матерів є любі діти,
А у моєї - тільки квіти.
Самотні мальви під вікном,
Мальви під вікном
Заснули вже давно.
Самотні мальви під вікном,
Мальви під вікном
Заснули вже давно.

Як зійде сонце — вийди на поріг,
Всі люди вклоняться тобі до ніг.
Пройдися полем — мальви буйних лук
Торкнуться твоїх рук.

Життя — як пісня, що не віддзвенить.
Я в мальвах знов для тебе буду жити.
Якщо ж я ласки не встигла принести —
Прости, прости, прости, прости.